Пошук остаточних законів природи
Цей сайт присвячений великій інтелектуальній пригоді - пошуку остаточних законів природи. Мрія про остаточну теорію багато в чому надихає роботи в області фізики високих енергій. Хоча ми й не знаємо, як можуть виглядати остаточні закони або скільки років пройде, перш ніж вони будуть відкриті, все-таки ми думаємо, що вже в сучасних теоріях уловлюються проблиски контурів остаточної теорії.
Сама ідея остаточної теорії суперечлива і є в наші дні предметом інтенсивних суперечок. Це протиріччя вже досягло комітетських кабінетів конгресу США: фізика високих енергій стає усе більше дорогою наукою й обіг учених за суспільною підтримкою частково обґрунтовується історичною місією відкриття остаточних законів
Із самого початку в наміри входив виклад тих питань, які виникають у зв'язку із самою ідеєю остаточної теорії як частини інтелектуальної історії нашого часу, розраховане на людей без спеціальної підготовки по фізиці й вищій математиці. Мова йде про ключові ідеї, що лежать в основі сучасних фундаментальних досліджень по фізиці. Але це не підручник по фізиці, і Ви не зустрінете окремих глав, повністю присвячених часткам, взаємодіям, симетріям і струнам. Навпроти, тут уплетені поняття сучасної фізики в обговорення того, що таке остаточна теорія і як ми збираємося неї шукатися
Остаточна теорія
повністю встановила схему нервової системи маленького хробака із сімейства нематод С. elegans, так що тепер учені в
деякому змісті знають відповідь на будь-яке питання про те, чому цей хробак поводиться так, а не інакше. (Що дотепер не
вдається побудувати, так це засновану на схемі програму, що імітує спостережуване поводження хробака.) Звичайно,
хробак це не людина. Але між ними є безперервний ряд тварин із всі нервовою системою, що ускладнюється, усякі там
жалкі комахи, риби, миші й людиноподібні мавпи. Де ж провести чортові?31
Припустимо все-таки, що ми прийдемо до розуміння предметних корелятів до свідомості в термінах фізики (включаючи
сюди й хімію) і зрозуміємо також шлях їхнього розвитку до теперішнього стану. Не так уже безглуздо сподіватися, що коли
предметні кореляти до свідомості будуть зрозумілі, те десь у наших поясненнях можна буде виділити щось, якусь
фізичну систему для переробки інформації, що буде відповідати нашим поданням про свідомість, буде
тим, що Гильберт Райль назвав «духом у машині»32. Може бути, це й не буде повним поясненням свідомості, але чимсь
дуже близьким.
40
Немає ніяких гарантій, що прогрес в інших галузях науки буде обов'язково супроводжуватися чимсь новим в області
фізики елементарних часток. Але (я повторюю це не востаннє) мене турбує тут не стільки те, чим займаються
учені, оскільки це відбиває як обмежені можливості, так і інтереси людей, скільки логічний порядок,
убудований у саму природу. Саме в цьому змісті можна говорити, що розділи фізики начебто термодинаміки й інші
науки начебто хімії й біології засновані на більше глибоких законах, зокрема на законах фізики елементарних часток.
Говорячи тут про логічний порядок у природі, я мовчазно прийняв, як сказали б історики або філософи, позицію
«реаліста», причому не в змісті, що використовується каждодневно, тверезомислячих, позбавлених ілюзій людини, а в
значно більше древньому змісті людини, що вірить у реальність абстрактних ідей. Середньовічний реаліст вірив в
реальність универсалий, наприклад платоновских форм, на противагу номіналістам, начебто Вільяма Оккама,
який повідомляв їх не більш ніж простими іменами. (Моє використання слова «реаліст» порадувало б одного з моїх
улюблених авторів, викторианца Джорджа Гиссинга, що хотів, щоб «слова реалізм і реаліст ніколи більше не
уживалися, щоб зберегти їхній щирий зміст у писаннях філософів-схоластів»33.) Безсумнівно, я не збираюся тут
вступати в суперечки на стороні Платона. Я хочу лише підкреслити тут реальність законів природи, на противагу
сучасним позитивістам, що вважають реальністю тільки те, що можна виміряти.
Коли ми говоримо, що річ реальна, ми просто виражаємо стосовно неї певний ступінь поваги. Ми
думаємо, що до цієї речі треба ставитися серйозно, тому що вона може впливати на нас не цілком контрольованим
образом, і довідатися про неї щось нове можна, тільки спробувавши вийти за рамки нашого уявного подання про цієї
речі. Це, наприклад, вірно стосовно стільця на якому я сиджу (улюблений приклад філософів), і свідчить не
стільки про реальність самого стільця, скільки про те, що ми маємо на увазі, коли говоримо, що стілець реальний. Як фізик, я
сприймаю наукові пояснення й закони як речі, які такі, які вони є, і які не можна видумати,
тому моє відношення до цих законів не так вуж відрізняється від мого відношення до стільця. Тому я дарую законам
природи (стосовно яких сьогоднішні закони - усього лише наближення) честь бути реальними. Така крапка
зору тільки зміцнює, коли виявляється, що деякі закони природи зовсім не такі, як ми про їх думали. Наші
відчуття при цьому близькі до тих, які ми випробовуємо, коли, намагаючись сісти, виявляємо, що під нами немає стільця.
Правда, я повинен визнати, що моя готовність привласнити титул «реальний» законам природи трохи нагадує
готовність Ллойд
[...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127]
У світі фізики
Наука та техніка