Пошук остаточних законів природи
Цей сайт присвячений великій інтелектуальній пригоді - пошуку остаточних законів природи. Мрія про остаточну теорію багато в чому надихає роботи в області фізики високих енергій. Хоча ми й не знаємо, як можуть виглядати остаточні закони або скільки років пройде, перш ніж вони будуть відкриті, все-таки ми думаємо, що вже в сучасних теоріях уловлюються проблиски контурів остаточної теорії.
Сама ідея остаточної теорії суперечлива і є в наші дні предметом інтенсивних суперечок. Це протиріччя вже досягло комітетських кабінетів конгресу США: фізика високих енергій стає усе більше дорогою наукою й обіг учених за суспільною підтримкою частково обґрунтовується історичною місією відкриття остаточних законів
Із самого початку в наміри входив виклад тих питань, які виникають у зв'язку із самою ідеєю остаточної теорії як частини інтелектуальної історії нашого часу, розраховане на людей без спеціальної підготовки по фізиці й вищій математиці. Мова йде про ключові ідеї, що лежать в основі сучасних фундаментальних досліджень по фізиці. Але це не підручник по фізиці, і Ви не зустрінете окремих глав, повністю присвячених часткам, взаємодіям, симетріям і струнам. Навпроти, тут уплетені поняття сучасної фізики в обговорення того, що таке остаточна теорія і як ми збираємося неї шукатися
Остаточна теорія
обов'язково маємо на увазі під цим, що ми здатні послідовно вивести затверджувані нами істини. Іноді висновок
вдається завершити, як, наприклад, у випадку хімічних властивостей дуже простої молекули водню. Але іноді завдання
виявляється надто складною. Подібним чином трактуючи наукові
13
пояснення, ми маємо на увазі не те, що вчені можуть реально вивести, а ту необхідність, що закладена в самої
природі. Наприклад, навіть до того, як фізики й астрономи XIX в. навчилися враховувати взаємне притягання планет при
точному розрахунку їхніх орбіт, вони не сумнівалися в тім, що планети рухаються так, а не інакше, тому що їхній рух
підкоряється законам Ньютона й закону всесвітнього тяжіння або більше точним законам, наближеною формою яких
є закони Ньютона. У наші дні, хоча ми й не можемо пророчити все, що здатно спостерігати хіміки, ми впевнені,
що атоми поводяться в хімічних реакціях так, а не інакше, тому що фізичні принципи, що управляють електронами й
електричними полями, не дозволяють атомам поводитися іншим способом.
Це досить заплутане місце, почасти тому, що дуже важко затверджувати, що один факт пояснює іншої, якщо ти
сам не в силах проробити цей висновок. Але я думаю, що ми повинні міркувати саме таким чином, тому що це і є
змістом нашої науки: пошук пояснень, що вписуються в логічну структуру природи. Звичайно, ми почуваємо
значно більшу впевненість у тім, що знайдено правильне пояснення, якщо дійсно здатні проробити хоч
які-небудь обчислення й зрівняти результати зі спостереженнями, наприклад, у випадку хімічних властивостей якщо вже не
білків, те хоч водню.
Хоча греки й не ставили своєю метою докладне й кількісне пояснення явищ природи, все-таки міркування,
засновані на точних розрахунках, безумовно були відомі в стародавності. Тисячоріччями люди знали про правила арифметики
і плоскої геометрії, про найголовніший периодичностях у русі Сонця, Місяця й зірок, включаючи такі тонкості, як
прецесія осей обертання. Крім того, після Аристотеля почався розквіт математики, що тривав всю
елліністичну епоху, що охоплює період часу від завоювань учня Аристотеля Олександра Македонського
аж до поглинання грецької цивілізації Римом. Вивчаючи філософію на молодших курсах, я почував деяке
роздратування, коли чув, що грецьких філософів Фалеса й Демокрита називають фізиками; але коли ми перейшли до
великим ученим епохи еллінізму, Архімедові із Сіракуз, що открыли закони важеля, або Эратосфену з Олександрії,
измерившему довжину земного екватора, я став відчувати себе, як будинку серед друзів-учених. Ніде у світі не було нічого
схожого на елліністичну науку аж до розквіту сучасної науки в Європі в XVII в.
Все-таки, незважаючи на весь блиск, елліністична натуральна філософія й близько не наближалася до ідеї про звід
законів, точно керуючих всією природою. Насправді слово «закон» рідко вживалося в античності2 (Аристотель
взагалі його не використовував), крім як у первісному змісті людських або божественних
[...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127]