Пошук остаточних законів природи
Цей сайт присвячений великій інтелектуальній пригоді - пошуку остаточних законів природи. Мрія про остаточну теорію багато в чому надихає роботи в області фізики високих енергій. Хоча ми й не знаємо, як можуть виглядати остаточні закони або скільки років пройде, перш ніж вони будуть відкриті, все-таки ми думаємо, що вже в сучасних теоріях уловлюються проблиски контурів остаточної теорії.
Сама ідея остаточної теорії суперечлива і є в наші дні предметом інтенсивних суперечок. Це протиріччя вже досягло комітетських кабінетів конгресу США: фізика високих енергій стає усе більше дорогою наукою й обіг учених за суспільною підтримкою частково обґрунтовується історичною місією відкриття остаточних законів
Із самого початку в наміри входив виклад тих питань, які виникають у зв'язку із самою ідеєю остаточної теорії як частини інтелектуальної історії нашого часу, розраховане на людей без спеціальної підготовки по фізиці й вищій математиці. Мова йде про ключові ідеї, що лежать в основі сучасних фундаментальних досліджень по фізиці. Але це не підручник по фізиці, і Ви не зустрінете окремих глав, повністю присвячених часткам, взаємодіям, симетріям і струнам. Навпроти, тут уплетені поняття сучасної фізики в обговорення того, що таке остаточна теорія і як ми збираємося неї шукатися
Остаточна теорія
незважаючи на всі успіхи ньютоновского стилю міркувань, це була тупикова колія.
Мир все-таки складна штука. Чим більше дізнавалися вчені про хімію, світло й електрику в XVIII і XIX вв., тим більше
нездійсненної повинна була здаватися можливість пояснення цих явищ у ньютоновском дусі. Зокрема, для того
щоб пояснити хімічні реакції й хімічна спорідненість елементів, розглядаючи атоми як ньютоновские частки,
що рухаються під дією сил взаємного притягання й відштовхування, фізики змушені були робити стільки
додаткових припущень про атоми й сили, що реально нічого не можна було довести до кінця.
Незважаючи на це до 1890-м рр. багатьма вченими опанувало дивне почуття завершенности науки. У науковому фольклорі
збереглася апокрифічна історія про якогось фізика, що оголосив наприкінці сторіччя, що фізика практично
завершено й всі, що залишилося, це провести виміру з точністю до декількох наступних знаків після коми.
Схоже, що ця історія сходить до зауваження, зробленому в 1894 р. американським фізиком-експериментатором Альбертом
Майкельсоном у мові в Чиказькому університеті: «Хоча й ризиковано затверджувати, що майбутнє Фізичної Науки не зберігає
у собі чудес, ще більш разючих, чим відкриті в минулому, цілком імовірно, що більшість найважливіших
основних принципів уже надійно встановлено й що подальші успіхи можливі, головним чином, на шляху
пошуку строгих додатків цих принципів до всіх явищ, що залучають нашу увагу... Один видний фізик
помітив, що майбутнє Фізичної Науки варто шукати в шостому знаку після коми». Присутній у залі під час
виступу Майкельсона інший американський фізик-експериментатор Роберт Милликен припустив5, що «видний
фізик», якого мав на увазі Майкельсон, був впливовий шотландець Вільям Томсон, лорд Кельвін. Один приятель6
говорив мені, що коли він був студентом Кембриджу наприкінці 1940-х рр., він часто чув приписуване Кель-
[...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127]
У світі фізики
Наука та техніка